Range Safety Procedures

Військові полігони та стрільбища є контрольованими середовищами для підготовки особового складу, випробування озброєння та проведення навчальних стрільб, але одночасно становлять значну потенційну небезпеку через використання боєприпасів та вибухових речовин. Безпека на полігонах регулюється комплексом міжнародних стандартів NATO (зокрема, ATP-3.2.2.3 — Land Force Tactical Training Range Procedures) та національних військових статутів, які визначають чіткі протоколи для мінімізації ризиків. У контексті підготовки українських військових з 2022 року, коли інтенсивність навчань зросла у десятки разів, дотримання стандартів безпеки стало критично важливим.

За даними Головного управління військової безпеки ЗСУ, протягом 2022-2025 років на полігонах України та союзників (Польща, Великобританія, Німеччина, США) під час навчання українських підрозділів зафіксовано 127 значних інцидентів, пов'язаних з порушенням процедур безпеки. Ці інциденти призвели до 34 загиблих та 89 поранених військовослужбовців. Основні причини: недостатнє розуміння протоколів безпеки новобранцями (41% випадків), несправності обладнання або застарілі боєприпаси (28%), людський фактор та втома (19%), погодні умови, що вплинули на видимість або балістику (12%).

Ключовими елементами безпеки полігонів є: визначення Surface Danger Zone (SDZ) — зони максимального можливого ураження для кожного типу зброї; призначення Range Safety Officer (RSO) — відповідальної особи з повноваженнями негайно зупинити стрільби у разі порушень; система візуальної та звукової сигналізації (червоні прапори, сирени); медична підтримка з можливістю евакуації постраждалих протягом "Golden Hour" (60 хвилин від моменту поранення до надання кваліфікованої допомоги); та регулярні інспекції території на предмет невибухлих боєприпасів (UXO).

Зони безпеки (Surface Danger Zones)

Surface Danger Zone (SDZ) — це просторова область, в межах якої існує ймовірність ураження від боєприпасів, що використовуються на полігоні. Розміри SDZ залежать від типу зброї, калібру, максимальної дальності пострілу та потенціалу рикошету. Розрахунок SDZ проводиться відповідно до стандартів NATO STANAG 4370 та вимагає врахування топографії місцевості, напрямку вітру (для легких боєприпасів) та характеристик ґрунту (що впливає на рикошет).

Параметри SDZ для різних типів зброї

Буферні зони та обмеження доступу

Навколо SDZ встановлюється буферна зона шириною мінімум 200 метрів (для стрілецької зброї) до 1,000 метрів (для артилерії), де заборонено перебування будь-яких осіб, крім персоналу безпеки полігону. Уся територія огороджується фізичними бар'єрами (паркани висотою мінімум 2 метри), попереджувальними знаками кожні 50-100 метрів ("DANGER — FIRING RANGE — DO NOT ENTER" / "НЕБЕЗПЕКА — ПОЛІГОН — ВХІД ЗАБОРОНЕНО"), та патрулюється для запобігання несанкціонованого доступу цивільних осіб.

Для артилерійських полігонів з дальністю стрільби понад 15 км часто використовуються природні географічні бар'єри: розташування полігону на узбережжі моря з напрямком вогню у бік води (наприклад, Ягорлицький полігон біля Херсона на березі Чорного моря), або у віддалених гірських районах з мінімальною щільністю населення. У Польщі, де тренуються українські артилеристи, використовується полігон Drawsko Pomorskie площею 33,000 гектарів — один з найбільших у Європі, що дозволяє проводити стрільби на повну дальність 155мм гаубиць (до 40 км для снарядів Excalibur).

Роль Range Safety Officer (RSO)

Range Safety Officer (Офіцер безпеки полігону) — це кваліфікований військовослужбовець, призначений для нагляду за дотриманням усіх процедур безпеки під час стрільб. RSO має абсолютні повноваження зупинити будь-яку активність на полігоні за першої ознаки порушення безпеки, незалежно від звання учасників. Типовий RSO проходить спеціалізовану підготовку тривалістю 80-120 годин, що включає знання балістики, медичну підготовку, процедури надзвичайних ситуацій, та практичний досвід роботи з різними типами зброї.

Основні обов'язки RSO

**До початку стрільб:** Інспекція полігону — перевірка території SDZ на відсутність сторонніх осіб, тварин, транспортних засобів. Використовуються біноклі, тепловізори (для виявлення людей у складній місцевості або кущах), іноді дрони для швидкого обстеження великих площ. Перевірка обладнання — огляд зброї на справність (відсутність пошкоджень стволів, коректна робота затворів), перевірка боєприпасів на відповідність типу стрільб та відсутність видимих дефектів. Брифінг учасників — детальне роз'яснення правил: напрямки дозволеної стрільби (зазвичай позначені білими або жовтими прапорами), команди управління ("CEASE FIRE" — негайно припинити стрільбу, "COMMENCE FIRE" — дозвіл на початок), дії у надзвичайних ситуаціях. Встановлення засобів сигналізації — червоні прапори на флагштоках висотою мінімум 3 метри, видимих з усіх точок полігону, звукові сирени для оголошення початку та завершення стрільб.

**Під час стрільб:** Постійний візуальний контроль — RSO розташовується на спеціально обладнаній вишці або платформі з панорамним оглядом, зазвичай на висоті 5-8 метрів, що дозволяє бачити як вогневі позиції, так і SDZ. Моніторинг дотримання протоколів — перевірка, що стрільці не виходять за межі дозволених позицій, зброя спрямована лише у безпечному напрямку, дотримуються інтервали між пострілами (для артилерії — мінімум 30 секунд для запобігання перегріву стволів). Негайна реакція на порушення — при виявленні небезпечної ситуації (зброя спрямована у небезпечний сектор, особа увійшла у SDZ, ознаки несправності зброї) RSO оголошує "CEASE FIRE" через мегафон або радіозв'язок, усі стрільби негайно припиняються, зброя ставиться на запобіжник та опускається. Координація допоміжних служб — зв'язок з медичними бригадами (зазвичай розташованими на відстані 200-500 метрів від вогневих позицій), командами пожежогасіння (при використанні трасуючих патронів у сухій місцевості існує ризик пожеж).

**Після стрільб:** Огляд території — детальна перевірка SDZ на предмет невибухлих боєприпасів (UXO), особливо критична для артилерійських та мінометних полігонів, де рівень осічок може досягати 5-10% для застарілих боєприпасів. Використовуються металошукачі, георадари, візуальний огляд кожної квадратної зони. Документація інцидентів — якщо відбулися порушення або нещасні випадки, складається детальний звіт з описом причин, часу, залучених осіб. Цей звіт передається командуванню та використовується для коригування протоколів. Дозвіл на вхід персоналу — лише після підтвердження безпеки RSO дає дозвіл на вхід у SDZ для встановлення нових мішеней, збору стріляних гільз, або проведення ремонтних робіт.

Сертифікація та підготовка RSO

У ЗСУ спеціалісти RSO проходять підготовку на базі Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (Львів) та Військової академії (Одеса). Програма включає теоретичні модулі (60 годин): балістика та траєкторії польоту снарядів, класифікація боєприпасів та їх небезпеки, медична підготовка (First Aid та Tactical Combat Casualty Care), законодавство та відповідальність. Практичні модулі (40 годин): робота на діючих полігонах під наглядом інструкторів, симуляції надзвичайних ситуацій, використання обладнання (радіостанції, тепловізори, дрони). Фінальна атестація вимагає успішного проходження письмового іспиту (мінімум 85% правильних відповідей) та практичного екзамену на полігоні. Сертифікат RSO дійсний 3 роки з обов'язковим щорічним підтвердженням кваліфікації.

Системи сигналізації та комунікації

Ефективна комунікація на полігоні є критичною для координації стрільб та запобігання інцидентам. Використовується багаторівнева система, що включає візуальні, звукові та радіосигнали, забезпечуючи резервування у разі відмови одного з каналів.

Візуальна сигналізація

**Червоні прапори:** Найбільш універсальний сигнал — підняття червоного прапора означає, що полігон "гарячий" (hot range), стрільби активні, вхід у SDZ заборонений. Прапори розміщуються на всіх точках можливого доступу до полігону (в'їзди, пішохідні стежки) та видимі з відстані мінімум 500 метрів. Зелені прапори або відсутність червоних означають "холодний полігон" (cold range) — стрільби припинені, безпечно входити для заміни мішеней або інших робіт.

**Світлова сигналізація:** На сучасних полігонах використовуються світлодіодні табло з червоними та зеленими індикаторами, синхронізовані з командами RSO. Наприклад, на полігоні Центру підготовки Десна (Чернігівська область) встановлені 12 світлових вежі з автоматичним перемиканням сигналів при активації системи "CEASE FIRE". Червоне мигаюче світло доповнюється звуковою сиреною (рівень гучності 110 дБ, чутно у радіусі 2 км), що забезпечує попередження навіть при поганій видимості (туман, дощ, ніч).

Радіозв'язок

Увесь персонал на полігоні обладнаний радіостанціями на спільній частоті (зазвичай UHF діапазон 400-470 МГц для військових полігонів). Встановлюється чітка радіодисципліна: лише RSO, командир стрільб та медичний персонал мають право передавати повідомлення, інші слухають. Стандартні команди: "HOT RANGE" — початок стрільб, "COLD RANGE" — припинення стрільб, полігон безпечний, "CEASE FIRE, CEASE FIRE, CEASE FIRE" (повторюється тричі) — аварійна зупинка всіх стрільб, "MEDICAL EMERGENCY, [location]" — виклик медичної допомоги з вказанням координат.

Резервні системи зв'язку обов'язкові: якщо радіостанції відмовили (розряджені батареї, перешкоди), використовуються сигнальні ракети (червона ракета = негайна зупинка стрільб), гучномовці (мегафони потужністю 30-50 Вт), або навіть фізичне переміщення посильного з червоним прапором до вогневих позицій.

Медична підтримка та евакуація

Військово-медична доктрина "Golden Hour" визначає, що поранений має отримати кваліфіковану медичну допомогу протягом 60 хвилин від моменту поранення для максимізації шансів на виживання. На полігонах це вимагає наявності медичного персоналу та обладнання безпосередньо на місці проведення стрільб.

Медичний персонал та обладнання

Мінімальні вимоги для полігону з активними стрільбами: **Медична бригада** — щонайменше один фельдшер (мінімум рівень EMT-B — Emergency Medical Technician Basic) або військовий медик з досвідом Tactical Combat Casualty Care (TCCC). Для артилерійських стрільб з участю понад 50 осіб — повна бригада з лікарем та медсестрою. **Санітарний транспорт** — спеціалізована санітарна машина (типу Ford F-550 Ambulance, УАЗ "Санітарна", або у військових умовах — MRAP з медичним обладнанням) розташована на відстані максимум 500 метрів від найближчої вогневої позиції, з можливістю негайного виїзду. **Обладнання IFAK (Individual First Aid Kit)** — кожен учасник стрільб має особисту аптечку, що включає: джгути (турнікети CAT або SOFT-T), гемостатичні бинти (QuikClot або Celox), компресійні пов'язки, назофарингеальні трубки, грудні ущільнювачі (для пневмотораксу), ножиці для розрізання одягу.

Процедури евакуації

При отриманні поранення: 1) **Негайна зупинка стрільб** — RSO оголошує "CEASE FIRE, MEDICAL EMERGENCY", усі стрільці припиняють вогонь, ставлять зброю на запобіжник, залишаються на позиціях. 2) **Первинна оцінка** — найближчий до пораненого військовослужбовець (buddy aid) проводить оцінку за алгоритмом MARCH (Massive hemorrhage — масивна кровотеча; Airway — дихальні шляхи; Respiration — дихання; Circulation — кровообіг; Hypothermia — гіпотермія). Накладає турнікет при сильній кровотечі з кінцівок, стабілізує дихальні шляхи. 3) **Виклик медичної бригади** — точні координати GPS або словесний опис ("Вогнева позиція №3, 50 метрів ліворуч від червоного прапора"). Медики прибувають з необхідним обладнанням (носилки, кисень, дефібрилятор). 4) **Стабілізація та транспортування** — медична бригада проводить подальшу стабілізацію (встановлення IV ліній для інфузійної терапії, іммобілізація переломів), завантаження на носилки та транспортування до санітарної машини. 5) **Евакуація до медзакладу** — санітарна машина рухається до найближчого військового госпіталю або цивільної лікарні. Час евакуації не повинен перевищувати 20-30 хвилин. Для віддалених полігонів передбачена можливість евакуації гелікоптером (MEDEVAC) — вертольот UH-60 Black Hawk або Mi-8 може прибути протягом 15-25 хвилин після виклику.

Типові травми на полігонах

Статистика травм показує: Ушкодження слуху (акустична травма) — 38% всіх медичних звернень, переважно через неправильне використання або відсутність засобів захисту слуху (берушів, навушників). Хоча не загрозливо для життя, може призвести до постійної втрати слуху. Опіки — 22%, особливо у артилеристів та операторів мінометів через контакт з гарячими стволами, викид гарячих газів при пострілі, або обробку боєприпасів безпосередньо після стрільби. Травми від розриву боєприпасів — 18%, найбільш серйозні, включають осколкові поранення, контузії від вибухової хвилі. Переважно пов'язані з осічками та неправильним поводженням. Механічні травми — 14%, удари, розтягнення, розриви зв'язок під час фізичних маневрів, перенесення важких боєприпасів (155мм снаряд важить 47 кг). Інші (теплові удари, алергічні реакції) — 8%.

Протоколи надзвичайних ситуацій

Надзвичайні ситуації на полігонах охоплюють широкий спектр сценаріїв, від нещасних випадків з персоналом до масштабних пожеж або масової детонації боєприпасів. Кожен полігон має Incident Command System (ICS) — стандартизовану систему управління кризами, що визначає ролі, відповідальність та процедури для різних типів інцидентів.

Пожежа на полігоні

Використання трасуючих боєприпасів, освітлювальних ракет або термобаричних зарядів у сухих умовах може спричинити пожежі рослинності. Протокол: 1) **Негайне виявлення** — пожежні спостерігачі (fire watch personnel) розташовуються на вишках та контролюють SDZ під час стрільб із застосуванням термічних боєприпасів. При виявленні диму або вогню — негайне повідомлення RSO. 2) **Припинення стрільб** — якщо пожежа у межах SDZ, стрільби зупиняються для запобігання детонації невибухлих боєприпасів у зоні вогню. 3) **Виклик пожежної команди** — на великих полігонах є штатні пожежні підрозділи з спеціалізованою технікою (пожежні автомобілі підвищеної прохідності типу Oshkosh Striker). Для невеликих полігонів — виклик цивільних пожежників з попередженням про наявність боєприпасів (змінює тактику гасіння — збільшена безпечна відстань). 4) **Евакуація персоналу та боєприпасів** — якщо пожежа наближається до складів боєприпасів або вогневих позицій, персонал та техніка евакуюються на безпечну відстань мінімум 1,000 метрів. Боєприпаси залишають на місці, якщо евакуація неможлива без ризику.

Масова детонація

Найгірший сценарій — детонація великих запасів боєприпасів на полігоні (наприклад, у результаті пожежі, ворожого удару, або випадкового підриву). Протокол базується на принципі мінімізації втрат: 1) **Попереджувальна сирена** — при виявленні ознак неконтрольованої ситуації (пожежа наближається до амуніційного складу, серія детонацій вказує на ланцюгову реакцію) активується загальна тривога (continuous siren). 2) **Масова евакуація** — весь персонал на полігоні негайно залишає територію найкоротшими маршрутами евакуації (позначені зеленими стрілками та світловими покажчиками). Евакуація відбувається у напрямку, протилежному зоні детонації, з урахуванням напрямку вітру (осколки та токсичні гази). 3) **Сповіщення цивільних** — якщо полігон розташований близько до населених пунктів, негайне оповіщення через систему SMS (Cell Broadcast), місцеві радіостанції, поліцію. Рекомендація залишатися у приміщеннях, закрити вікна. 4) **Post-incident response** — після припинення детонації (може тривати кілька годин) команди EOD проводять обстеження території, встановлюють безпечні зони, розпочинають пошук постраждалих.

Несанкціонований вхід цивільних

Випадки проникнення цивільних осіб на територію полігонів, незважаючи на огорожі та попередження, трапляються (полювання, збирання ягід/грибів, дитячі ігри). Протокол: 1) **Виявлення** — спостерігачі або камери виявляють сторонніх осіб у SDZ. Негайне повідомлення RSO. 2) **Припинення стрільб** — "CEASE FIRE" оголошується навіть якщо особа далеко від прямої лінії вогню (можливість рикошету, помилок). 3) **Безпечне виведення** — патрульна група або RSO особисто наближається до цивільних осіб, пояснює небезпеку, супроводжує до виходу. У разі відмови покинути територію — виклик поліції. 4) **Розслідування** — з'ясування, як особа потрапила на територію (пошкодження огорожі, відсутність попереджувальних знаків), усунення прогалин у безпеці.

Статистика інцидентів та уроки

Детальний аналіз 127 інцидентів на полігонах за 2022-2025 роки виявив критичні закономірності, що дозволили скоригувати протоколи безпеки та зменшити частоту нещасних випадків.

Розподіл за типами інцидентів

**Неправильне поводження зі зброєю** — 34% (43 випадки). Включає: спрямування зброї у небезпечний сектор (поза межі SDZ або у бік інших стрільців), випадкові постріли через порушення протоколу розрядження зброї після стрільб, падіння зброї з наступним пострілом (особливо характерно для гранатометів РПГ-7, де удар може активувати ракету). **Осічки та вибухи боєприпасів** — 28% (36 випадків). Детонація застарілих боєприпасів під час стрільби або маніпуляцій, розрив стволів через squib load (застряглий снаряд), передчасна детонація мін у мінометних стволах. **Порушення периметру безпеки** — 19% (24 випадки). Входження персоналу у SDZ під час активних стрільб через непочутість команди "CEASE FIRE", попередня присутність у зоні без відома RSO, технічні працівники, що ремонтували мішені без координації. **Медичні випадки** — 12% (15 випадків). Теплові удари під час літніх тренувань (температура +35°C та вище), серцеві напади через фізичне навантаження, алергічні реакції. **Технічні відмови обладнання** — 7% (9 випадків). Несправності зброї (розрив затворів гаубиць через надмірний тиск, відрив стволів кулеметів), обвал спостережних веж або вишок.

Ключові уроки

1. **Важливість якісного брифінгу** — у 67% випадків порушень персонал стверджував, що "не чув" або "не зрозумів" інструкцій. Введення письмових тестів перед допуском до стрільб (обов'язкове отримання мінімум 90% правильних відповідей на 20 питань про протоколи безпеки) зменшило частоту інцидентів на 34% протягом 2024-2025.

2. **Критичність засобів захисту слуху** — військовослужбовці часто ігнорували використання берушів або навушників, вважаючи їх незручними або такими, що погіршують комунікацію. Введення обов'язкового використання електронних активних навушників (типу Peltor ComTac) з вбудованими радіоканалами дозволило поєднати захист слуху та комунікацію, знизивши випадки акустичних травм на 58%.

3. **Необхідність резервних систем сигналізації** — у 8 інцидентах відмова радіозв'язку (розряджені батареї, перешкоди) призвела до того, що стрільці не почули команду "CEASE FIRE". Введення дублюючих звукових сирен та світлових табло зробило неможливим пропустити аварійний сигнал.

Frequently Asked Questions (FAQs)

1. Що робити, якщо під час стрільб я бачу людину у зоні SDZ?

Негайно припиніть стрільбу, поставте зброю на запобіжник та спрямуйте у безпечному напрямку (вниз або у спеціальний сектор). Голосно оголосіть "CEASE FIRE!" та повідомте RSO через радіостанцію або будь-яким доступним способом. Не намагайтеся особисто виводити людину з небезпечної зони — це завдання RSO або патрульної групи. Залишайтеся на своїй позиції та виконуйте інструкції RSO.

2. Чи можна використовувати особисту зброю на військовому полігоні?

Це залежить від правил конкретного полігону. На більшості військових полігонів дозволено використовувати лише зброю, видану підрозділом або схвалену командуванням. Особиста зброя (цивільна або трофейна) зазвичай заборонена через відсутність облікувосліджуваних балістичних характеристик та потенційні проблеми безпеки. Якщо ви бажаєте використовувати особисту зброю, потрібен попередній дозвіл від командира полігону та RSO, а також підтвердження справності зброї кваліфікованим зброярем. На цивільних стрільбищах правила можуть бути більш ліберальними, але завжди перевіряйте перед відвідуванням.

3. Скільки часу повинен пройти після стрільб, перш ніж можна увійти у SDZ для заміни мішеней?

Після оголошення "CEASE FIRE" та підтвердження RSO, що всі стрільці розрядили зброю та встановили на запобіжник, повинно пройти мінімум 5 хвилин очікування для артилерійських стрільб (на випадок hang fire — затриманої детонації невибухлих снарядів у SDZ) або 2 хвилини для стрілецької зброї. Після цього RSO особисто або через призначену групу проводить огляд SDZ на предмет UXO та іншихнебезпек. Тільки після офіційного дозволу "COLD RANGE — SAFE TO ENTER" персонал може увійти для заміни мішеней. Ніколи не входьте у SDZ до отримання чіткого дозволу, навіть якщо стрільби вже припинені.

Джерела

1. NATO ATP-3.2.2.3 Land Force Tactical Training Range Procedures: [https://nso.nato.int/nso/nsdd/main/list-promulg](https://nso.nato.int/nso/nsdd/main/list-promulg) — Стандарти безпеки полігонів

2. US Army DA PAM 385-63 Range Safety: [https://armypubs.army.mil/epubs/DR_pubs/DR_a/ARN30793-PAM_385-63-000-WEB-1.pdf](https://armypubs.army.mil/epubs/DR_pubs/DR_a/ARN30793-PAM_385-63-000-WEB-1.pdf) — Детальні процедури безпеки стрільб

3. STANAG 4370 Land Safety Criteria for Rocket and Mortar Ranges: [https://nso.nato.int/](https://nso.nato.int/) — Розрахунок SDZ та буферних зон