Огляд
Обміни військовополоненими залишаються одним з небагатьох каналів гуманітарного контакту між Україною та Росією під час повномасштабної війни. У 2026 році процес обмінів продовжився, хоча й з різною інтенсивністю та під впливом дипломатичних перемовин. Долі тисяч полонених залишаються невирішеними та потребують міжнародного тиску.
Статистика обмінів
З початку повномасштабного вторгнення Україна провела понад 60 раундів обмінів, повернувши додому понад 3 800 військових та цивільних. У першому кварталі 2026 року відбулося кілька обмінів, що повернули сотні полонених. Формат «всіх на всіх» залишається ідеальною метою Києва, проте Росія частіше погоджується на обміни за принципом «один на один» або малих груп.
Захисники Азовсталі
Долі захисників Маріуполя та Азовсталі, що здалися в травні 2022 року, залишаються одним з найболючіших питань. Частину командирів було повернуто раніше, але значна кількість бійців «Азову» та морських піхотинців продовжує перебувати у російському полоні. Умови їхнього утримання викликають серйозне занепокоєння міжнародних організацій.
Роль посередників
ОАЕ, Туреччина та Ватикан виступають ключовими посередниками в обмінних процесах. Міжнародний Комітет Червоного Хреста забезпечує моніторинг умов утримання, хоча доступ до місць тримання в Росії залишається обмеженим. У 2026 році посилено роль Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими при Українській Раді безпеки.
Умови утримання
Звільнені українські полонені систематично повідомляють про тортури, голодування, відмову у медичній допомозі та психологічний тиск у російських місцях утримання. Ці свідчення документуються Місією ООН з моніторингу прав людини та використовуються як докази воєнних злочинів. Реабілітація звільнених полонених потребує комплексної медичної та психологічної підтримки.