Russian Information Strategy

Російська інформаційна стратегія є комплексною системою пропаганди, дезінформації та психологічного впливу, що формувалася протягом десятиліть і досягла свого апогею під час повномасштабного вторгнення в Україну у 2022 році. На відміну від радянської пропаганди, сучасна російська інфостратегія не прагне створити єдину "правду", а навпаки — розмиває кордони між правдою і брехнею, створюючи інформаційний хаос та підриваючи довіру до будь-яких джерел інформації.

Концептуальною основою російської інформаційної стратегії є так звана "доктрина Герасимова" (названа на честь начальника Генштабу РФ Валерія Герасимова), викладена у 2013 році. Вона передбачає, що інформаційне протиборство є таким само важливим, як і збройна боротьба, а в деяких випадках — навіть важливішим. За цією доктриною, 4 частини зусиль мають бути нелетальними (інформація, економіка, дипломатія), і лише 1 частина — військовими діями. Ця концепція отримала назву "гібридна війна" або "війна нового покоління".

Бюджет російської пропагандистської машини оцінюється у 1.5-2 мільярди доларів на рік (станом на 2024-2025), за даними незалежного дослідницького центру "Агентство журналістських розслідувань". Ці кошти спрямовуються на державні медіа (Russia Today, Sputnik, ТАСС, РИА Новости), фінансування прокремлівських блогерів та інфлюенсерів, створення фейкових новинних сайтів, ботоферм у соціальних мережах та закордонні операції впливу.

Цільові аудиторії та сегментація

Російська інформаційна машина працює на трьох основних напрямках: внутрішня аудиторія (населення РФ), зовнішня аудиторія на пострадянському просторі (Україна, Білорусь, країни Центральної Азії) та західна аудиторія (Європа, США). Для кожної з цих груп створюються окремі наративи, адаптовані до локального контексту.

Внутрішня аудиторія: Головна мета — легітимізація війни та підтримка режиму Путіна. Основні наративи: "спецоперація для захисту росіян від нацистів", "боротьба проти НАТО та колективного Заходу", "відродження великої Росії". За даними незалежного "Левада-Центру" (визнаний іноагентом у РФ), у лютому 2022 року 81% росіян підтримували "спецоперацію", ця цифра знизилася до 71% у грудні 2023, але знову зросла до 76% у вересні 2025 через посилену мобілізаційну пропаганду.

Основні канали для внутрішньої аудиторії — державні телеканали (Перший канал, Росія-1, НТВ), які залишаються головним джерелом новин для 65% росіян старших 40 років. Для молодшої аудиторії використовуються Telegram-канали (провладні канали типу "Политика Страны", "Соловьёв LIVE", "Readovka" мають сукупно понад 15 млн підписників) та YouTube, попри блокування багатьох незалежних каналів.

Пострадянський простір: Тут Росія намагається підтримувати образ "старшого брата" та "захисника". В Україні до 2022 року російська пропаганда активно працювала через проросійські телеканали (112 Україна, NewsOne, ZIK — заборонені у 2021), а після повномасштабного вторгнення — через Telegram, TikTok та закордонні сайти. Основні наративи: "громадянська війна в Україні", "київський режим — маріонетка Заходу", "Росія врятує від нацистів".

Західна аудиторія: Головна ціль — розкол західних суспільств, підрив підтримки України, посилення популізму та євроскептицизму. Наративи адаптуються під локальні проблеми: у США акцент на "марнотратстві грошей платників податків", у Німеччині — на "енергетичній кризі через санкції", у Франції — на "втручанні НАТО у чужі справи". Russia Today (RT) та Sputnik до 2022 року мали значну аудиторію у Європі — понад 30 млн унікальних відвідувачів щомісяця, але після заборони у більшості країн ЄС та США переорієнтувалися на Латинську Америку, Африку та Азію.

Механізми та тактики пропаганди

Російська інформаційна машина використовує широкий арсенал тактик маніпуляції, які можна класифікувати за кількома категоріями:

1. Фабрикація фейків та дезінформація

Створення повністю вигаданих історій, які потім поширюються через державні медіа та ботоферми. Приклади: "масові розп'яття хлопчика на площі у Слов'янську" (2014), "біолабораторії США в Україні для створення біозброї" (2022), "британські найманці у Маріуполі" (2022). За даними EU DisinfoLab, у 2024 році зафіксовано понад 8,500 окремих фейків про Україну, створених або поширених російськими джерелами — це в середньому 23 фейки на день.

Важливою тактикою є використання підроблених документів, фото та відео. У червні 2023 року виявили підроблений лист нібито від міністра оборони Франції про виведення військових радників з України — фейк був спростований, але встиг поширитися у 200+ публікаціях. Також активно використовуються технології deepfake — у 2024 році зафіксовано 14 випадків підробки відео з участю Зеленського чи міністрів України.

2. «What-aboutism» та відволікання уваги

Замість відповіді на звинувачення Росія переводить увагу на інші теми. Коли Захід критикує війну в Україні, російські медіа згадують війну в Іраку (2003), бомбардування Югославії (1999), ситуацію у В'єтнамі — створюючи враження "а ви самі що робили?". Це не спростовує звинувачення, а розмиває моральну відповідальність.

3. Техніка «firehose of falsehood»

Техніка "шланг брехні" (назва від RAND Corporation, 2016) полягає у масованому, швидкому та постійному поширенні величезної кількості повідомлень — правдивих, напівправдивих та фейкових — через багато каналів одночасно. Мета не в тому, щоб переконати аудиторію в конкретній версії, а в тому, щоб створити інформаційний шум, де аудиторія не може відрізнити правду від брехні. За дослідженням DFRLab (Digital Forensic Research Lab), один російський наратив може бути повторений 50-100 разів за добу через різні джерела.

4. Використання «корисних ідіотів» та агентів впливу

Росія активно працює з західними політиками, журналістами, блогерами та експертами, які свідомо чи несвідомо поширюють проросійські наративи. Це можуть бути як оплачувані агенти, так і ідеологічно близькі особи (ліві або праві популісти, антиглобалісти, конспірологи). Приклади: екс-конгресмен США Тульсі Габбард, яка повторювала тези про "біолабораторії", французька політик Марін Ле Пен, німецька AfD (частина представників якої відкрито підтримує Росію).

За даними розслідування "Bellingcat" (2024), виявлено мережу з понад 150 західних інфлюенсерів у YouTube та TikTok, які отримували фінансування від російських структур через посередників у Дубаї та Стамбулі. Загальна сума платежів — близько 12 млн доларів за 2023-2024 роки.

Еволюція наративів (2022-2026)

Російські наративи еволюціонували залежно від хода війни та міжнародної реакції:

Лютий-березень 2022: "Денацифікація та демілітаризація", "захист російськомовного населення Донбасу", "запобігання вступу України до НАТО". Кремль очікував на швидку перемогу і намагався представити вторгнення як превентивну операцію проти загрози з боку НАТО.

Квітень-вересень 2022: Після провалу наступу на Київ та відступу з півночі України наратив змістився на "визволення Донбасу" та "боротьбу проти колективного Заходу". З'являються звинувачення у воєнних злочинах боку України (наприклад, фейк про постановку злочинів у Бучі).

Жовтень 2022 - травень 2023: Після поразок у Харківській та Херсонській областях акцент робиться на "виснаження Заходу", "загрозу ядерної війни якщо Захід продовжить підтримувати Україну", "економічна криза в Європі через санкції". Починається ескалація ядерної риторики (Путін та Медведєв регулярно згадують ядерну зброю).

Червень 2023 - грудень 2024: На фоні провалу українського контрнаступу російська пропаганда акцентує на "перемозі на полі бою", "втраті Заходом інтересу до України", "неминучості перемовин на умовах Росії". Паралельно починається підготовка російської аудиторії до можливих довгострокових воєнних дій.

Січень 2025 - лютий 2026: У зв'язку з виборами у США та потенційними змінами у західній підтримці наратив змістився на "втома Заходу від війни", "Україна програє і має йти на переговори", "Трамп/нові лідери змусять Україну до миру". Водночас всередині Росії посилюється мобілізаційна риторика — "оборона від НАТО", "захист існування Росії".

Цифрові інструменти та ботоферми

Російська інформаційна стратегія активно використовує цифрові технології для масштабування та автоматизації. За даними Stanford Internet Observatory та Graphika (2024), російські ботоферми є найбільш розвиненими у світі після китайських.

Ботоферми у соціальних мережах: У Twitter/X (до його блокування у РФ) виявлено мережу "Doppelganger" — близько 60,000 фейкових акаунтів, що імітували західні новинні сайти та поширювали проросійські повідомлення. У Facebook виявлено мережу "Secondary Infektion" (діяла з 2014 року) — понад 300 фейкових персон, що публікували статті у фейкових виданнях, які потім цитувалися як "незалежні джерела".

У Telegram російські пропагандистські канали мають величезну аудиторію. Топ-10 проросійських каналів (включаючи "Readovka", "Политика Страны", "Соловьёв LIVE") сукупно охоплюють понад 25 мільйонів підписників. Telegram став основною платформою для поширення фейків, оскільки модерація тут мінімальна.

Використання ШІ: З 2023 року фіксується використання штучного інтелекту для генерації текстів, зображень та відео. ChatGPT-подібні моделі використовуються для написання коментарів та статей, а інструменти типу Midjourney і Stable Diffusion — для створення фейкових фото. За даними EU DisinfoLab, у 2024-2025 роках близько 18% виявлених фейкових зображень були створені ШІ.

Міжнародні операції впливу

Росія веде інформаційні операції далеко за межами України та РФ. У Африці Russia Today Arabic та Sputnik Africa активно просувають наратив "Росія допомагає Африці звільнитися від колоніального Заходу". У Латинській Америці акцент на "антиімперіалізм" та критику США. У Азії (особливо Індія, Китай) — на "багатополярний світ" та альтернативу західній гегемонії.

За даними звіту Global Disinformation Index (2025), російські медіа мають значну присутність у 78 країнах світу. Окремі операції виявлено у Франції (підтримка протестів "жовтих жилетів"), Німеччині (дезінформація про мігрантів), США (втручання у вибори 2016 року через Internet Research Agency — доведено розслідуванням спецпрокурора Мюллера), Великій Британії (Brexit-кампанія).

Слабкі місця російської інфостратегії

Попри масштаби та ресурси, російська пропагандистська машина має низку слабкостей:

1. Суперечливість наративів: Одночасне просування взаємовиключних меседжів (наприклад, "у нас все під контролем" і "нам загрожує НАТО") знижує довіру навіть серед лояльної аудиторії.

2. Брак довіри всередині країни: За даними "Левада-Центру" (2025), лише 38% росіян повністю довіряють державним медіа — це на 15% менше, ніж у 2014 році. Молодь (18-29 років) довіряє державним каналам лише на 22%.

3. Втрата доступу до західних платформ: Після блокування RT та Sputnik у ЄС та США, російські медіа втратили пряму аудиторію у ключових країнах. Обхідні шляхи (VPN, дзеркальні сайти) менш ефективні.

4. Викриття фейків: Активна робота фактчекерів (StopFake, EU vs Disinfo, Bellingcat, DFRLab) знижує ефективність дезінформації. Понад 70% найбільших російських фейків спростовуються протягом 24-48 годин.

FAQ

1. Яка мета російської інформаційної стратегії?
Головна мета — підрив довіри до демократичних інститутів, розкол західних суспільств, легітимізація російської агресії та створення паралельної реальності, де Росія є жертвою, а не агресором.

2. Скільки коштує російська пропагандистська машина?
За оцінками експертів, близько 1.5-2 мільярди доларів на рік (2024-2025), включаючи держфінансування медіа, ботоферм, закордонних операцій та зарплати пропагандистів.

3. Які основні інструменти російської пропаганди?
Державні телеканали, Russia Today та Sputnik, Telegram-канали, ботоферми у соцмережах, фейкові новинні сайти, агенти впливу на Заході, використання ШІ для генерації контенту.

4. Чи працює російська пропаганда на Заході?
Частково. Вона не переконує більшість, але впливає на маргінальні групи (крайні ліві, крайні праві, конспірологи) та посилює існуючі розколи у суспільстві. Прямий вплив знизився після блокування RT/Sputnik.

5. Як Росія використовує ШІ у пропаганді?
Для генерації текстів, фейкових зображень та відео (deepfake), автоматизації коментарів у соцмережах, аналізу аудиторії та таргетування повідомлень на специфічні групи.

6. Чи вірять росіяни своїй пропаганді?
Складне питання. Повна довіра знижується (38% довіряють державним медіа), але багато росіян не мають альтернативних джерел інформації або свідомо обирають "когнітивний дисонанс" — віра у офіційну версію зручніша, ніж визнання співучасті у злочинах.

7. Як протидіяти російській дезінформації?
Швидке спростування фейків, медіаграмотність населення, обмеження доступу пропагандистських каналів, підтримка незалежної журналістики, посилення стратегічних комунікацій демократичних країн, використання технологій для виявлення ботів та фейків.

Джерела

1. RAND Corporation - The Russian "Firehose of Falsehood" Propaganda Model: https://www.rand.org/pubs/perspectives/PE198.html

2. EU DisinfoLab - Russian Disinformation Reports: https://www.disinfo.eu/

3. Stanford Internet Observatory - Russia-Ukraine Disinformation Tracking: https://cyber.fsi.stanford.edu/

4. Bellingcat Investigations: https://www.bellingcat.com/

5. Atlantic Council's DFRLab: https://www.atlanticcouncil.org/programs/digital-forensic-research-lab/

6. Levada Center Public Opinion Research: https://www.levada.ru/en/

7. Global Disinformation Index: https://www.disinformationindex.org/