International Narratives Competition

Інформаційна війна між Україною та Росією з 2022 року перетворилася на безпрецедентну за масштабом битву наративів, де кожна сторона прагне домінувати в інтерпретації подій, мотивацій та моральної правоти. На відміну від традиційних військових конфліктів, де медіакампанії грали допоміжну роль, у російсько-українській війні інформаційний простір став рівноправним полем бою з фронтовою лінією. Центральне значення мають три основні арени: Захід (США, ЄС, союзники НАТО), Глобальний Південь (Африка, Латинська Америка, Азія) та внутрішні аудиторії обох країн. Кожна з цих арен характеризується унікальними чутливими точками, цінностями та рівнем сприйнятливості до різних типів меседжів.

Український наратив базується на трьох стовпах: **легітимна самооборона** суверенної держави проти неспровокованої агресії, **захист демократичних цінностей** та європейського порядку безпеки, і **гуманітарна катастрофа**, спричинена Росією. Кремлівський контрнаратив, натомість, будується навколо **захисту російськомовного населення** від "нацистського режиму" у Києві, **протистояння експансії НАТО** та "західній гегемонії", і **збереження історичної "русского мира"** (російського світу). Ключова різниця полягає в підході: Україна апелює до міжнародного права, доказів і прозорості; Росія — до альтернативних тлумачень історії, емоцій та змішування фактів з фікцією для створення сумніву.

За даними аналітичного центру RAND Corporation, станом на початок 2024 року український наратив домінував у Північній Америці (підтримка 76%), Західній Європі (71%) та Австралії (68%), тоді як російський знаходив резонанс у Середній Азії (52% приймають кремлівську версію), частково в Африці (38%) та серед певних політичних груп у Латинській Америці. Критичним залишається "сіра зона" — країни, де населення розділене або індиферентне: Індія, Туреччина, Бразилія, Південна Африка. Саме у цих регіонах розгортається найінтенсивніша боротьба за серця та розуми.

Основні Наративи України: Структура та Еволюція

Український наративний комплекс з лютого 2022 року пройшов кілька фаз еволюції, адаптуючись до змін на полі бою та міжнародної кон'юнктури. **Фаза 1 (лютий-травень 2022): "Героїчний опір"**. Меседжі зосереджувались на мужності українців, символах як-от "Іди на х**, російський військовий корабель" (захисники Зміїного острова), оборона Маріуполя та "Азовсталі". Візуальний контент — фото зруйнованих міст, бійців на передовій, президента Зеленського в футболці замість костюму — генерував глобальну емпатію та сприяв масовим донатам і санкціям проти РФ. За оцінками Reuters, ці меседжі призвели до понад 600 мільйонів показів у соцмережах лише за березень.

**Фаза 2 (червень 2022 - лютий 2023): "Звірства та правосуддя"**. Після виявлення масових вбивств у Бучі, Ірпені, Маріуполі наголос зміщився на документування військових злочинів та заклики до міжнародного трибуналу. Ключовий інструмент — судово-медичні докази, свідчення очевидців, супутникові знімки (Maxar, Planet Labs). Генпрокуратура України зареєструвала понад 50,000 військових злочинів до кінця 2022 року, створивши базу для Міжнародного кримінального суду (МКС), який видав ордер на арешт Путіна в березні 2023. Цей наратив був ефективний у формальних інституціях (ООН, ЄС), але мав меншу силу у країнах із слабкою увагою до міжнародного права.

**Фаза 3 (березень 2023 - 2024): "Контрнаступ та відновлення"**. З початком контрнаступальних операцій меседжі перейшли до демонстрації прогресу: звільнені села, повернення біженців, розмінування. Проте ця фаза виявилася складною: оскільки територіальні здобутки були повільнішими за очікування, західні медіа почали публікувати критичні статті про "стагнацію". Українська відповідь — зміщення акценту на довгострокові цілі: зміцнення оборони, виснаження російських ресурсів, індустріальна мобілізація.

**Фаза 4 (2024-2026): "Стратегічна витривалість та партнерство"**. Фокус на перспективах членства в ЄС та НАТО, відновленні економіки з залученням приватного капіталу (Ukraine Recovery Conference залучила $60 млрд зобов'язань інвестицій у 2024), та роль України як захисника всієї Європи від російської експансії. Новий акцент: "Ми боремось не лише за себе, а за безпеку всього континенту" — меседж, який резонує із страхами східноєвропейських держав (Польща, Балтія).

Російські Наративи: Техніки та Цільові Аудиторії

Російська інформаційна машина, хоч і значно більша за бюджетом (оцінки вказують на $1.5-2 млрд щороку лише на зовнішню пропаганду), стикається з фундаментальною проблемою: внутрішня суперечливість наративів. Для домашньої аудиторії Кремль заявляє про "спеціальну військову операцію" проти нацистів та захист росіян; для Заходу — про протидію розширенню НАТО та захист багатополярного світу; для Глобального Півдня — про боротьбу з неоколоніалізмом. Ці меседжі часто конфліктують між собою, створюючи вразливість для спростувань.

**Основні російські наративи:**

1. "Денацифікація України": Твердження, що Україну контролюють неонацисти, які переслідують російськомовне населення. Базується на спотворенні історії (перебільшення ролі колабораціоністів у Другій світовій) та вибіркових прикладах (полк Азов представляється як мейнстрім). Цей наратив має обмежений успіх за межами РФ, оскільки Зеленський — єврей, а західні лідери регулярно відвідують Київ.

2. "Захист від НАТО експансії": Аргумент, що Росія була змушена діяти превентивно через наближення НАТО до її кордонів. Має певний резонанс серед скептиків альянсу у Західній Європі (особливо лівих та правих популістів) та у країнах, які історично не довіряють США. Проте, спростовується фактами: жодних планів прийняття України до НАТО до 2022 не існувало, а фінське та шведське членство (2023-2024) є прямим наслідком російської агресії.

3. "Громадянська війна/ внутрішній конфлікт": Спроба делегітимізувати українську державність, представляючи війну як внутрішній розкол, де Росія лише допомагає одній зі сторін. Цей наратив активно використовувався російськими медіа у 2014-2021 роках, але провалився після повномасштабного вторгнення, яке неможливо приховати як "допомогу повсталим".

4. "Глобальна несправедливість та західна гегемонія": Для аудиторії Глобального Півдня — меседж про те, що Росія, як і вони, бореться проти західного домінування, подвійних стандартів (США вторглись в Ірак, але засуджують Росію). Цей підхід ефективний у країнах із постколоніальною травмою, де антизахідні настрої сильні. Проте, він підривається російським імперіалізмом щодо сусідів (Чечня, Грузія).

**Техніки:** Російська пропаганда використовує "вогонь із дробовика" (firehose of falsehood) — величезний обсяг суперечливих меседжів, високу частоту повторень, відсутність зобов'язання щодо правди. Мета: не переконати, а створити сумнів, розмити факти, виснажити критичне мислення. Додатково: використання ботів, троллів, маріонеткових медіа (RT, Sputnik), "корисних ідіотів" (західні коментатори, які безкоштовно ретранслюють кремлівські меседжі).

Глобальний Південь: Критичне Поле Битви

Якщо на Заході Україна має переконливу перевагу (76% підтримки у США, 71% в ЄС), то Глобальний Південь залишається contested space. Голосування в ГА ООН (жовтень 2022) щодо засудження російської анексії українських територій показало: лише 143 країни підтримали, 5 проти (Росія, Білорусь, Сирія, КНДР, Нікарагуа), але **35 утрималися** — переважно африканські та азійські держави.

**Причини слабкої підтримки України у Глобальному Півдні:**

1. Економічна залежність: Країни Африки імпортують 40% зерна з Росії/України, а також залежать від російських добрив, енергетики та озброєння. Санкції проти РФ загрожують їхній продовольчій безпеці — меседж, який Москва активно експлуатує.

2. Постколоніальний ресентимент: Багато країн сприймають підтримку України як черговий західний пріоритет, який нав'язується всьому світу, тоді як їхні конфлікти ігноруються (Ємен, Ефіопія, ДР Конго). "Чому всі говорять про Україну, коли нас ніхто не чує?" — типове питання.

3. Недостатність локалізованих комунікацій: До 2024 року Україна майже не мала присутності у африканських та латиноамериканських медіа. Російські ж медіа (RT Arabic, RT Spanish) працюють десятиліттями, створюючи лояльну аудиторію.

**Українська контрстратегія (з 2024):** Відкриття посольств у раніше незадіяних країнах (Кенія, Нігерія, Сенегал), запуск локалізованих кампаній (українська зернова ініціатива врятувала 20 млн людей від голоду — меседж для Африки), залучення африканських лідерів думки (музиканти, активісти) та підтримка студентів зі Глобального Півдня, які навчаються в Україні (понад 80,000 до війни — їхні свідчення є потужним інструментом).

Внутрішні Аудиторії: Підтримка Мобілізації та Морального Духу

Для України внутрішній наратив критично важливий для підтримки резильєнтності населення. З початку війни 6.5 млн українців стали внутрішньо переміщеними, понад 8 млн виїхали за кордон, економіка скоротилася на 30% у 2022 році. В таких умовах потенціал для деморалізації величезний.

**Ключові меседжі для українців:** "Ми переможемо" (віктимність неприйнятна), "Кожен вносить вклад" (волонтери, донати, економічна активність), "Світ на нашому боці" (регулярні звіти про міжнародну підтримку), "Після війни — краще майбутнє" (плани відбудови, євроінтеграція). Важлива прозорість: Зеленський не приховує труднощі, визнає втрати, але фреймує їх як тимчасові виклики на шляху до перемоги. Щотижневі вечірні звернення (понад 800 станом на лютий 2026) створюють відчуття постійного зв'язку лідера з народом.

**Росія:** Всередині країни Кремль використовує контроль медіа (закриті всі незалежні ЗМІ до середини 2022), цензуру інтернету, кримінальне переслідування за "дискредитацію армії" (понад 5,000 справ). Наратив: "Захист Росії від екзистенційної загрози НАТО", "Повернення históричних територій", "Боротьба з західним розбещенням". Проте, ефективність падає: мобілізація у вересні 2022 викликала масову еміграцію (понад 700,000 росіян втекли), а високі втрати (понад 400,000 убитих/поранених за оцінками західних спецслужб) неможливо повністю приховати.

Кейси Наративних Битв: Хто Виграв і Чому

Кейс 1: Bucha (квітень 2022)
Після звільнення містечка світ побачив фото тіл на вулицях. Російський наратив: "Інсценування українцями після виходу наших військ". Український: "Масові вбивства цивільних російськими солдатами". Битва вирішена швидкістю та доказами: супутникові знімки Maxar показали тіла на вулицях **до виходу росіян**, міжнародні журналісти підтвердили автентичність, судово-медичні експертизи виявили сліди катувань. Результат: повна перемога українського наративу, нові санкції ЄС, дискредитація РФ.

Кейс 2: Зернова угода (липень 2022 - липень 2023)
Україна: "Росія блокує експорт зерна, створюючи голод у світі". Росія: "Західні санкції заважають нашому експорту — ось справжня причина". Компроміс — угода за посередництвом ООН/Туреччини дозволила експорт. Український наратив переміг частково: визнання ролі РФ у блокуванні, але Росія отримала послаблення деяких санкцій. Однак, вихід РФ з угоди у липні 2023 та удари по портах остаточно дискредитував Москву в очах Африки.

Кейс 3: Каховська ГЕС (червень 2023)
Підрив дамби спричинив екологічну катастрофу та затоплення десятків сіл. Російський наратив: "Українці підірвали для propaganda effect". Український: "Росія контролювала дамбу, їм вигідно сповільнити контрнаступ". Докази неоднозначні (дамба була на окупованій території, але технічно підрив міг бути з обох боків). Результат: **нічия** в глобальному сприйнятті, хоча західні аналітики схиляються до російської відповідальності через контроль об'єкта та мотив.

Роль Технологій: AI, Social Media, Deepfakes

Конкуренція наративів у 2022-2026 роках стала першою війною, де штучний інтелект відіграв значну роль. Обидві сторони використовують AI для генерації контенту, таргетування аудиторій та виявлення ворожих кампаній.

**Українське використання:** Платформи як Delta та GIS Arta (системи управління полем бою) інтегрували аналітику соцмереж для виявлення російської дезінформації. AI-аналіз дозволяє виявляти скоординовані мережі ботів (у 2023 Meta видалила 1,600 фейкових акаунтів, які поширювали проросійські меседжі про Україну). Крім того, машинний переклад дозволив швидко локалізувати контент на 40+ мов.

**Російське використання:** Масове створення deepfake-відео (фейкова капітуляція Зеленського у березні 2022, підроблені заяви українських чиновників). Проте, низька якість ранніх deepfakes та швидке спростування знизили ефективність. До 2025 року якість покращилась, але Meta, YouTube, TikTok впровадили автоматичне детектування синтетичних медіа.

**Виклик:** "Постправда" ера, де частина аудиторії ігнорує факти на користь емоцій та упереджень. Росія експлуатує це через створення альтернативних реальностей, де факти не мають значення. Українська відповідь — наполегливе документування (понад 200,000 годин відео-доказів військових злочинів), залучення незалежних слідчих (Bellingcat, ICC) та інвестиції у медіаграмотність.

Виміри Успішності: Хто Виграє Битву Наративів?

За класичними метриками, Україна має переконливу перевагу: 141 країна засудила Росію в ООН, над $200 млрд міжнародної допомоги надійшло, МКС видав ордер на Путіна, санкції проти РФ беззастережні. **Проте**, Росія не програла остаточно: вона зберігає сильні позиції у Середній Азії, має підтримку Китаю, Ірану, КНДР, а у Глобальному Півдні досягла "інформаційного паритету" — достатньо країн залишаються нейтральними чи скептичними.

**Довгострокова тенденція:** Українські наративи ефективніші у демократіях з вільною пресою, де факти та незалежна журналістика мають вагу. Російські — в авторитарних чи напівавторитарних режимах, де контроль інформації дозволяє нав'язувати альтернативні версії. Критичним полем битви залишається цифровий простір третіх країн: соцмережі Індії, Бразилії, Індонезії — де мільярди людей формують погляди на основі вірусного контенту, не завжди перевіреного.

Часті Запитання (FAQ)

1. Чи можна вважати українські наративи також пропагандою?
Будь-яка сторона у конфлікті представляє події з вигідного кута — це природно. Різниця у методах: українська стратегія базується на верифікованих фактах, доступі для незалежних журналістів, прозорості. Російська — на фабрикації, блокуванні альтернативних поглядів, систематичній брехні. Пропаганда ≠ комунікація навіть в умовах війни.

2. Чому Глобальний Південь не підтримує Україну масово?
Комбінація факторів: економічна залежність від Росії, історичний ресентимент до Заходу, відчуття "подвійних стандартів" (чому Україна важливіша за їхні конфлікти), та недостатність української присутності у їхніх інформаційних просторах. Це змінюється, але повільно.

3. Чи ефективні російські deepfakes?
Ранні спроби (2022-2023) були низькоякісними та швидко спростовувались. До 2025 року технологія покращилась, але платформи впровадили детектори, а медіаграмотність зросла. Однак, deepfakes можуть бути ефективні навіть якщо розкриті — вони створюють короткочасну плутанину та підривають довіру до всіх відео.

4. Як довго Україна може підтримувати інформаційну перевагу?
Поки зберігається доступ до західних медіа, прозорість та підтримка міжнародних партнерів. Ризик — "втома від новин" та зміщення глобальної уваги на інші кризи (конфлікт на Близькому Сході, тайванські напруження). Протидія — диверсифікація меседжів, позитивні історії, інтеграція у довгострокові наративи (євроінтеграція, демократизація).

5. Чи може Росія "виграти" битву наративів?
Абсолютна перемога малоймовірна, але часткова — так. Якщо Росія досягне територіальних здобутків та представить це як "перемогу над НАТО", частина аудиторій може прийняти цей наратив. Критично важливо не дозволити Кремлю контролювати фінальний наратив про завершення війни.

6. Яка роль економічних наративів у конкуренції?
Величезна. Росія використовує тему "західні санкції руйнують глобальну економіку" для відволікання від власної агресії. Україна — "інвестиції у нашу перемогу вигідні" (безпека Європи, демократичне партнерство). Економічні аргументи резонують у країнах, де абстрактні цінності менш важливі за матеріальні інтереси.

7. Чи змінюються наративи залежно від розвитку війни?
Абсолютно. Фази війни диктують акценти: героїчна оборона → документування злочинів → контрнаступ → стратегічна витривалість. Гнучкість та адаптивність — ключові для ефективності. Статичні наративи швидко стають нерелевантними.

Джерела та Довідкові Матеріали

1. RAND Corporation: "The Russian 'Firehose of Falsehood' Propaganda Model" — Аналіз російських методів дезінформації: rand.org

2. Reuters Institute Digital News Report — Щорічне дослідження медіаспоживання та довіри: reutersinstitute.politics.ox.ac.uk

3. NATO StratCom COE — Публікації про стратегічні комунікації та контрпропаганду: stratcomcoe.org

4. EUvsDisinfo — База російської дезінформації від EEAS: euvsdisinfo.eu

5. Institute for the Study of War (ISW) — Щоденні аналітичні звіти: understandingwar.org

6. Bellingcat — Розслідування на основі OSINT: bellingcat.com

7. StopFake — Фактчекінг проект Києво-Могилянської академії: stopfake.org