📊 Ключові висновки
Ceasefire Credibility Factors
Будь-яке перемир'я між Україною та Росією стикається з фундаментальною проблемою довіри. Історичний досвід — від порушення Будапештського меморандуму (1994) до краху Мінських угод (2014-2015) — продемонстрував, що формальні домовленості без надійних механізмів забезпечення виконання мають обмежену цінність у відносинах з Російською Федерацією.
Станом на лютий 2026 року, після майже чотирьох років повномасштабної війни, рівень довіри між сторонами знаходиться на історичному мінімумі. За даними соціологічних опитувань КМІС, лише 3% українців довіряють обіцянкам російського керівництва, а 91% вважають, що будь-яке перемир'я без міжнародних гарантій та механізмів верифікації призведе до відновлення бойових дій. Це створює унікальні виклики для дипломатичного врегулювання.
Ця аналітична стаття досліджує критичні фактори, які визначають довіру до потенційного перемир'я, розглядаючи історичні прецеденти, сучасні реалії та можливі механізми підвищення довіри до домовленостей.
📚 Історичні уроки: Що підриває довіру
Будапештський меморандум (1994): Недієві гарантії
У 1994 році Україна відмовилася від третього за величиною ядерного арсеналу у світі в обмін на "гарантії безпеки" від США, Великої Британії та Росії. Будапештський меморандум гарантував:
- Повагу до незалежності, суверенітету та існуючих кордонів України
- Утримання від погрози силою або її застосування проти територіальної цілісності
- Утримання від економічного тиску
Російська анексія Криму (2014) і повномасштабне вторгнення (2022) продемонстрували фатальну ваду меморандуму: відсутність механізмів примусового виконання. "Гарантії" виявилися лише політичними деклараціями без юридично зобов'язуючих наслідків за порушення.
⚠️ Урок:
Безпекові гарантії без конкретних зобов'язань щодо військового втручання та автоматичних механізмів відповіді не створюють довіру.
Мінські угоди (2014-2015): Структурні дефекти
Мінський протокол (вересень 2014) і Мінські угоди-II (лютий 2015) мали призупинити конфлікт на Донбасі. Ключові елементи включали:
- Припинення вогню та відведення важких озброєнь
- Моніторинг ОБСЄ
- Обмін полоненими
- Особливий статус окупованих територій Донбасу
- Контроль кордону
Угоди зазнали краху через:
- Асиметричні тлумачення: Росія і Україна інтерпретували послідовність виконання кроків по-різному
- Відсутність механізмів примусу: ОБСЄ мала обмежений мандат без можливості забезпечення виконання
- Продовжена окупація: Росія використала "заморожений конфлікт" як важіль постійного тиску
- Стратегічний обман: За словами В'ячеслава Володіна (2022), Мінськ використовувався Росією для виграшу часу на підготовку до повномасштабного вторгнення
⚠️ Урок:
Двозначний текст угод, відсутність третьої сторони з адекватними повноваженнями та можливість маніпулювання інтерпретаціями роблять перемир'я нестійким.
Стамбульські переговори (березень-квітень 2022)
Ранні переговори у Стамбулі та Анталії виявили прірву у позиціях. Водночас події у Бучі (квітень 2022) після відходу російських військ остаточно підірвали будь-яку залишкову довіру, демонструючи масові воєнні злочини. Це створило непереборний бар'єр для швидкого врегулювання на основі мінімального рівня довіри.
🔑 Критичні фактори довіри до перемир'я
1️⃣ Чіткість та однозначність умов
Чому це важливо: Двозначність у формулюваннях дозволяє сторонам інтерпретувати угоди на власний розсуд, що призводить до звинувачень у порушеннях.
Критерії довіри:
- Конкретні, вимірювані положення (наприклад, "відведення військ на відстань 25 км від лінії розмежування" замість "відведення військ")
- Детальні карти демаркаційних ліній та демілітаризованих зон
- Чіткі часові рамки виконання кожного пункту
- Визначення що саме складає "порушення" перемир'я
- Процедури врегулювання суперечок щодо інтерпретації
📘 Позитивний приклад: Дейтонські угоди (Боснія, 1995)
Дейтонські угоди включали детальні додатки з картами, специфікацією військових позицій, конкретними часовими рамками (наприклад, "120 днів для розмінування"). Така чіткість зменшила простір для маніпулятивних інтерпретацій.
2️⃣ Міжнародні гаранти з реальними повноваженнями
Чому це важливо: Двостороння угода між сторонами з нульовою довірою неспроможна без третьої сторони, яка має і волю, і засоби для примусу до виконання.
Критерії довіри:
- Залучення держав/організацій з достатньою військовою спроможністю (наприклад, США, НАТО, коаліція країн)
- Чіткий мандат на застосування сили у відповідь на порушення
- Попередньо визначені "тригери" автоматичної відповіді на порушення
- Присутність військового контингенту гарантів на місцях
- Юридично зобов'язуючий характер гарантій (договір, ратифікація)
Потенційні моделі гарантів:
- НАТО Article 5-подібні гарантії: Автоматичні зобов'язання допомоги у разі порушення (найвищий рівень довіри)
- Двосторонні безпекові угоди (модель US-Ізраїль): Гарантії США з конкретними зобов'язаннями щодо озброєнь та підтримки
- Коаліційні гарантії (G7+): Група країн із спільними зобов'язаннями
- Миротворчі сили з mandate Chapter VII ООН: Міжнародні сили з правом застосування сили (потребує згоди РБ ООН — проблематично через російське вето)
3️⃣ Верифікаційні та моніторингові механізми
Чому це важливо: Без незалежного моніторингу кожна сторона буде звинувачувати іншу у порушеннях, підриваючи перемир'я.
Критерії довіри:
- Технологічний моніторинг (супутники, безпілотники, сенсори) доповнює наземних спостерігачів
- Реальночасне звітування про інциденти з публічним доступом до даних
- Повноваження проводити інспекції без попередження (challenge inspections)
- Спроможність спостерігачів працювати по обидві сторони лінії розмежування
- Чіткі протоколи розслідування порушень
📘 Кращі практики:
OSCE Kosovo Verification Mission (1998-1999): Використання великої кількості спостерігачів (до 2,000) з повноваженнями вільного пересування та регулярної звітності.
INF Treaty verification (США-СРСР): Комбінація супутникового спостереження, інспекцій на місцях та обміну даними створила високий рівень довіри щодо дотримання договору про ракети середньої дальності.
4️⃣ Механізми автоматичних наслідків за порушення
Чому це важливо: Якщо порушення перемир'я не має автоматичних наслідків, порушник діє безкарно.
Критерії довіри:
- Попередньо узгоджені санкції, що вводяться автоматично при верифікованих порушеннях
- Відновлення військової допомоги потерпілій стороні
- Можливість військової відповіді гарантів
- Міжнародна юридична відповідальність (трибунали, санкції)
- Відміна пільгових умов для порушника (зняття санкцій, економічні преференції)
Приклад каскадної відповіді:
- Перше порушення: Публічне засудження + зустріч моніторингової місії
- Продовжене порушення: Автоматичні секторальні санкції
- Масштабне порушення: Відновлення поставок озброєнь + військові навчання гарантів з постраждалою стороною
- Катастрофічне порушення (повномасштабна атака): Пряме військове втручання за мандатом Article 5-типу
5️⃣ Взаємний інтерес у збереженні перемир'я
Чому це важливо: Навіть найкращі механізми нестійкі, якщо одна зі сторін вважає відновлення війни більш вигідним.
Критерії довіри:
- Економічні стимули (зняття санкцій прив'язане до дотримання перемир'я)
- Перспектива політичної нормалізації (для Росії — зняття ізоляції)
- Для України — можливість відбудови та розвитку
- Внутрішній політичний тиск (втома від війни, економічні втрати)
- Неможливість досягнення цілей військовим шляхом
Станом на 2026 рік, Росія зазнає:
- Втрат понад 400,000 військовослужбовців (загиблі + поранені)
- Економічної стагнації через санкції (ВВП нижчий за довоєнний рівень)
- Міжнародної ізоляції (заморожені активи $300+ млрд)
- Технологічного відставання через ембарго
Ці чинники створюють потенційний мотив для дотримання перемир'я, якщо воно пропонує шлях до зняття тягаря війни.
6️⃣ Поетапність та оборотність
Чому це важливо: У середовищі з низькою довірою сторони не готові до необоротних кроків без доведення добросовісності партнера.
Критерії довіри:
- Поетапна імплементація замість "великої угоди"
- Кожен етап включає обопільні, симетричні кроки
- Механізм "pause and review" — оцінка виконання перед переходом до наступного етапу
- Можливість призупинки наступних етапів у разі порушень
- Система "довіра через верифікацію" (trust but verify)
Приклад поетапного підходу:
- Фаза 1 (0-3 місяці): Повне припинення вогню + відведення важких озброєнь на 25 км + розгортання спостерігачів
- Фаза 2 (3-6 місяців): Обмін усіх полонених + початок розмінування + дозвіл гуманітарного доступу
- Фаза 3 (6-12 місяців): Часткове зняття санкцій (за дотримання фаз 1-2) + початок переговорів щодо статусу територій
- Фаза 4 (12+ місяців): Довгострокові політичні рішення лише після демонстрації стійкості перемир'я
7️⃣ Внутрішня політична підтримка та легітимність
Чому це важливо: Угода, яка не має підтримки населення, є вразливою до внутрішнього політичного саботажу.
Критерії довіри:
- Консультації з громадськістю та прозорість переговорного процесу
- Ратифікація парламентом (забезпечує більшу легітимність)
- Роз'яснення населенню умов та переваг угоди
- Референдум щодо ключових поступок (наприклад, територіальних питань)
- Уникнення "закулісних угод", які можуть сприйматися як зрада
В Україні станом на лютий 2026:
- 89% населення виступають проти територіальних поступок без гарантій безпеки
- Високий рівень недовіри до Росії (97%) робить необхідним залучення західних гарантів
- Будь-яка угода потребує публічного схвалення для внутрішньої стабільності
8️⃣ Історична справедливість та підзвітність
Чому це важливо: Безкарність за воєнні злочини підриває довіру до довгострокової стабільності та моральну прийнятність угоди.
Критерії довіри:
- Механізми притягнення до відповідальності за воєнні злочини (МКС, трибунали)
- Компенсації за завдані збитки (використання заморожених російських активів)
- Документація злочинів та збереження історичної пам'яті
- Повернення депортованих осіб (особливо дітей)
- Визнання відповідальності як передумова нормалізації
⚖️ Дилема справедливість vs стабільність:
Часто виникає напруга між прагненням до покарання винних і необхідністю компромісів заради досягнення перемир'я. Успішні врегулювання (напр., Південна Африка) іноді включали комісії з примирення як альтернативу повному судовому переслідуванню, але лише за умови визнання та розкаяння.
📊 Оцінка рівня довіри: Матриця факторів
| Фактор довіри | Важливість (1-10) | Поточний статус | Необхідні дії |
|---|---|---|---|
| Чіткість умов | 9/10 | Відсутні конкретні угоди | Детальні, юридично зобов'язуючі тексти |
| Міжнародні гаранти | 10/10 | Обговорюються (G7 Declaration) | Ратифікація зобов'язань, розміщення сил |
| Верифікація | 9/10 | Не визначено | Розгортання технічних засобів + спостерігачі |
| Автоматичні наслідки | 8/10 | Не визначено | Попереднє узгодження каскаду відповідей |
| Взаємний інтерес | 7/10 | Росія виснажена, але не поразка | Зростання тиску через санкції та втрати |
| Поетапність | 7/10 | Концептуально можливо | Розробка roadmap з чіткими етапами |
| Внутрішня підтримка (УКР) | 8/10 | Висока за наявності гарантій | Прозорість переговорів, референдум |
| Підзвітність за злочини | 6/10 | МКС ордери, трибунали обговорюються | Реальні судові процеси, репарації |
Висновок: Жоден з критичних факторів довіри не має високого рівня реалізації станом на лютий 2026. Це вказує на те, що стійке перемир'я потребує значної підготовчої роботи.
🔮 Сценарії довіри до перемир'я
Сценарій A: Високий рівень довіри (Ймовірність: низька, ~20%)
Характеристики:
- Юридично зобов'язуючі безпекові гарантії від США/НАТО з механізмом Article 5-типу
- Військова присутність гарантів на демаркаційній лінії (10,000+ військовослужбовців)
- Комплексна технологічна система верифікації (супутники + дрони + сенсори)
- Попередньо узгоджені автоматичні санкції та військові відповіді на порушення
- Поетапне виконання з можливістю зупинки за порушення
Прогноз стабільності: 70-80% ймовірність утримання перемир'я протягом 5+ років
Перешкоди: Потребує рішучих зобов'язань Заходу, які важко досягти політично (особливо у США)
Сценарій B: Середній рівень довіри (Ймовірність: середня, ~45%)
Характеристики:
- Коаліційні безпекові гарантії (G7+) без автоматичних зобов'язань, але з політичним commitment
- Міжнародна моніторингова місія (OSCE+ модель) з розширеними повноваженнями
- Двосторонні безпекові угоди України з ключовими партнерами
- Санкційний механізм "snap-back" — автоматичне повернення санкцій за порушення
Прогноз стабільності: 40-50% ймовірність утримання перемир'я протягом 3-5 років
Ризики: Залежність від політичної волі гарантів у момент кризи; Росія може тестувати межі
Сценарій C: Низький рівень довіри (Ймовірність: висока, ~35%)
Характеристики:
- Мінімальні двосторонні домовленості без третьої сторони-гаранта
- Обмежений міжнародний моніторинг (слабкий мандат OSCE-типу)
- Відсутність автоматичних наслідків за порушення
- Неоднозначні формулювання умов
Прогноз стабільності: 10-20% ймовірність утримання перемир'я протягом 1+ року
Результат: Високий ризик відновлення бойових дій; сценарій "Мінськ-3" — заморожений конфлікт з епізодичними ескалаціями
🎯 Рекомендації для підвищення довіри
Для України
- Не йти на угоду без міжнародних гарантів: Історія показує безперспективність двосторонніх угод з РФ
- Наполягати на юридично зобов'язуючих, а не декларативних гарантіях: Вимагати ратифікації договорів у парламентах країн-гарантів
- Вимагати фізичної присутності гарантів: Військові контингенти на місцях — найкращий стримуючий фактор
- Зберігати гнучкість у внутрішній політиці: Консультації з суспільством для легітимізації рішень
- Паралельно розбудовувати власну оборонну спроможність: Навіть за наявності гарантій зберігати потенціал самозахисту
Для міжнародних партнерів
- Розробити конкретні формулювання безпекових гарантій: Уникати двозначності Будапештського меморандуму
- Створити міжнародну контактну групу з верифікації: Включити технологічні можливості (супутники, дрони)
- Попередньо узгодити каскад відповідей: Автоматизм зменшує простір для коливань у момент кризи
- Прив'язати економічні стимули до дотримання: Поетапне зняття санкцій лише за верифіковане виконання
Для Росії (якщо є інтерес у стійкому перемир'ї)
- Публічно визнати недоліки минулих угод: Демонстрація готовності до чіткіших зобов'язань
- Прийняти незалежну верифікацію: Доведення прозорості через відкритість до інспекцій
- Узгодити компенсації: Використання частки заморожених активів для відбудови як жест доброї волі
🏁 Висновки
Довіра до перемир'я між Україною та Росією не може бути відновлена простими деклараціями або двосторонніми угодами. Історичний досвід Будапештського меморандуму та Мінських угод демонструє, що формальні домовленості без надійних механізмів забезпечення виконання мають дуже обмежену цінність.
Ключові висновки:
- Міжнародні гаранти з реальними повноваженнями — необхідна умова: Без залучення третіх сторін із військовими можливостями та політичною волею перемир'я є нестійким
- Чіткість та верифікація критично важливі: Двозначність у текстах та відсутність незалежного моніторингу гарантують майбутні суперечки
- Автоматичні наслідки стримують порушення: Відсутність швидкої та передбачуваної відповіді на порушення заохочує тестування меж
- Поетапність зменшує ризики: Одномоментні "великі угоди" є надто ризикованими; довіра будується через послідовні, перевірені кроки
- Внутрішня легітимність необхідна для стабільності: Угоди без підтримки населення вразливі до політичного саботажу
Станом на лютий 2026 року, реалістичне створення довіри до перемир'я потребує значних зусиль західних партнерів України у формуванні надійної системи безпекових гарантій. Без цього будь-яке перемир'я ризикує стати черговою паузою перед відновленням конфлікту.
❓ FAQ
Чи можливе перемир'я без міжнародних гарантів?
Теоретично можливе, проте історичний досвід показує вкрай низьку ймовірність його стабільності. Мінські угоди існували формально протягом 8 років, але фактично порушувалися постійно і не запобігли повномасштабному вторгненню. Без третьої сторони з реальними повноваженнями двостороннє перемир'я між Україною і Росією має менше 15% шансів протриматися більше року.
Чому Будапештський меморандум не спрацював?
Будапештський меморандум 1994 року виявився неефективним через три фундаментальні вади: (1) Він не був юридично зобов'язуючим договором, а лише політичною декларацією, (2) Не містив конкретних механізмів примусового виконання або автоматичних наслідків за порушення, (3) Не передбачав військового втручання гарантів у разі агресії. Фактично, це були "гарантії" без гарантій.
Яка роль ОБСЄ у верифікації перемир'я?
ОБСЄ (Організація з безпеки і співробітництва в Європі) відігравала роль спостерігача у Мінських угодах, але мала критичні обмеження: відсутність права застосування сили, залежність від згоди сторін конфлікту, обмежений доступ до окупованих територій. Для ефективної верифікації ОБСЄ потрібен був би значно розширений мандат (включно з можливістю інспекцій без попередження) та підтримка військового контингенту від третіх країн.
Чи можуть безпекові гарантії замінити членство в НАТО?
Лише частково. Членство в НАТО забезпечує найвищий рівень безпекових гарантій завдяки Article 5 (колективна оборона) — напад на одного означає напад на всіх. Двосторонні або коаліційні безпекові гарантії можуть наблизитися до цього рівня, якщо вони: (1) юридично зобов'язуючі, (2) включають automatic commitments на військову допомогу, (3) передбачають присутність військових контингентів на території України. Модель US-Ізраїль або US-Південна Корея може бути частковою альтернативою, але потребує довгострокового політичного commitment з боку гарантів.
Що станеться, якщо Росія порушить перемир'я?
Відповідь залежить від того, які механізми були закладені в угоду. У сценарії високої довіри: автоматичне відновлення санкцій, негайне відновлення поставок озброєнь Україні, можливе пряме військове втручання гарантів. У сценарії низької довіри (без гарантів): Україна залишиться сам-на-сам з агресором, потребуючи часу на мобілізацію міжнародної підтримки — що може бути надто пізно. Саме тому критично важливі попередньо узгоджені, автоматичні механізми відповіді.
Як довго триватиме перехідний період до стабільного миру?
За оцінками експертів мирних процесів, навіть за сприятливих умов (якісні гарантії, добросовісне виконання) стабілізація може зайняти 5-10 років. Поетапна імплементація угод, поступова нормалізація відносин, економічна реінтеграція — усе це вимагає часу. Приклад: Балканські конфлікти 1990-х потребували понад десятиліття для відносної стабілізації навіть за наявності міжнародних військових контингентів (IFOR/SFOR/KFOR). Для України реалістичний горизонт: мінімум 3-5 років перехідного періоду під міжнародним моніторингом.
📚 Джерела
- CFR (Council on Foreign Relations) – Аналіз історії Мінських угод та Будапештського меморандуму
- Carnegie Endowment for International Peace – Дослідження механізмів довіри у мирних процесах
- SIPRI (Stockholm International Peace Research Institute) – Дослідження режимів контролю над озброєннями та верифікації
- International Crisis Group – Звіти щодо конфлікту в Україні та можливих шляхів врегулювання
- OSCE – Офіційні звіти Спеціальної моніторингової місії в Україні (до 2022)
- European Council on Foreign Relations – Аналіз опцій безпекових гарантій для України
- Royal United Services Institute (RUSI) – Експертні оцінки верифікаційних механізмів
- Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) – Соціологічні опитування громадської думки щодо мирних переговорів
- UN Peacekeeping – Бази даних та аналіз миротворчих операцій (Балкани, Кіпр, Близький Схід)
- US Institute of Peace – Порівняльний аналіз мирних процесів та факторів їх успішності